Терещук Микола Миколайович, Коробська Ганна Олександрівна, Небиліцина Елла Миколаївна
Родина Терещуків – поетичне сузір’я краю

Родина Терещуків – поетичне сузір’я краю

Крізь весняні первоцвіти, літні громовиці, осінні дощі й зимові студенці, крізь тлін земного буття, невидимими шляхами через наші душі й серця лине духовність. І члени літературного об’єднання «Джерело» теж торують шлях до духовності. Вони закликають нас зосередитися, звернутися до наших внутрішніх світів, які формують в людині особистість. А сформовані особистості підживлюють національне почуття гідності та визначальності нашого суспільства. До таких особистостей належить родина Терещуків.

Ця відома у Першотравенську творча родина є справжнім сузір’ям талановитих однодумців, наділених поетичним хистом. Любов до неньки-України, її музики, багатої культури та історії є відмінною особливістю всіх членів цієї родини: літераторів Миколи Терещука, його дружини Ганни Коробської, їхньої дочки Елли Небиліциної.

Кажуть, що талановита людина завжди має не один талант. Це твердження повною мірою стосується Миколи Терещука, який був надзвичайно талановитою та щедрою людиною. Один із його талантів, добре відомий першотравенцям, – поетичний, в поезію він закохався ще в дитинстві. Микола Миколайович народився в місті Горлівка Донецької області в сім’ї шахтаря. Закінчивши сім класів, навчався в профучилищі в місті Новогорлівці. Потім працював на Азотнотуковому заводі слюсарем-трубопровідником. Відслуживши п’ять років в армії, в лютому 1964 року прийшов на шахту «Першотравнева» м. Першотравенська де працював до 2004 року. Писати вірші Микола Терещук почав з середини 80-х років минулого століття. В 1994 році, шахтар за професією, приходить до літературного об’єднання «Джерело». Його вірші увійшли до складу поетичних збірок «Полевые цветы Приднепровья», Мгновенье цвета майського», «Поетичний ріднокрай», «Травневе суцвіття», «Сузір’я», його твори друкувались у регіональних і обласних періодичних виданнях.

Поезія – це біль душі моїй:
Без болю не народжується слово.
Та я пишу, не дивлячись на біль,
Бо слово – для поезії основа…

У його віршах насичені яскравими епітетами етюди-замальовки, гнів і біль за долю рідної країни та ошуканої нації, радісні юнацькі спомини, ніжна і романтична лірика, велич шахтарської праці, зрілі роздуми мудрого чоловіка про сенс життя, світлі мрії поета, любов до рідного міста.

Це місто шахтарське,
Це місто – моє,
У ним моя юність,
В нім щастя моє.
Першотравенськ ти мій – 
Первоцвіття весни…

Микола Терещук більше тяжів до гумористичних творів: він сам був наділений неабияким почуттям гумору, тому вважав, якщо нинішню дійсність сприймати серйозно, життя може видатися просто безвихідним. Поет привносив своїм гумором в життя кожного читача радість і усмішку. 

Окремо виділяються у Миколи Терещука цикли віршів «Чорнобильський біль», «Етюди милої природи», «Колядки і щедрівки». Про таких, як Микола Миколайович, кажуть, що в них – золоті руки. У вільний час він займався різьбярством, малюванням, був активним учасником виставок аматорів народного мистецтва «Гармонія», його роботи виставлялись у Петриківці. Микола Терещук був щасливою людиною. Із задоволенням він ділився своїми роздумами про щастя:

Щасливий той,
Хто бачить зорі в небі.
Щасливий той, хто засіва поля.
Щасливий той,
Хто може при потребі
Світити нам,
Мов провідна зоря.

Серце Миколи Терещука перестало битися 4 червня 2014 року. На згадку землякам залишились його вірші, картини, роботи по дереву.

Дружина поета Миколи Терещука Ганна Олександрівна Коробська писала: «Моя поезія… Душі моєї дивна фантазія…»

Ганна Коробська народилася в с. Петропавлівка на Дніпропетровщині в родині службовця. Дуже любила поезію. Після закінчення десятирічки в 1957 році навчалася в Кримському культосвітньому технікумі, працювала на Харківщині та Дніпропетровщині. В 1972 році закінчила філологічний факультет Донецького державного університету. Працювала вчителем української мови і літератури в місті Першотравенську. Вірші почала писати у 2002 році. ЇЇ поезія – глибоко жіноча, сповнена справжнього патріотизму, повернення до минулого, звернення до майбутнього. Вірші Ганни Коробської друкувались у збірках «Мгновенье цвета майського», «Поетичний рідно край», «Травневе суцвіття», «Сузір’я». В її віршах – любов до рідної мови, до рідних та близьких. ЇЇ оптимістичне ствердження надихає до життя:

І в юнь, і в старість нам життя – на радість,
Бо живемо ми всі з одних надій,
Не тільки в тридцять, або в сорок років,
І в сімдесят ми також молоді!...

Прекрасна жінка Ганна Олександрівна Коробська пішла з життя 21 грудня 2011 року, але шанувальники поезії нашого краю ще багато років будуть перечитувати її вірші, насолоджуватись яскравими ліричними образами її творів.

Елла Небиліцина, член літературного об’єднання «Джерело», дочка родини Терещуків, професійний музикант, не тільки пише вірші, а й покладає їх на музику. Вірші Елли друкувались у збірках «Травневе суцвіття» і «Сузір’я». Її поезія емоційна й натхненна. Вірші з циклів «Жіночі вірші», «Мистецтво», «Вічна тема», поема «Сини царя» заслуговують на увагу. Елла вважає, що

Поет – Наставник и учитель.
А в дни лихие – утешитель.
Словом придаст изящный вид,
Полетом мысли удивит.

В свої 53 роки Елла дивує прихильників піснями на власні вірші, гарною музикою та задушевним виконанням своїх пісень.